Остання битва більшовиків
Ми звертаємося до однієї з найтрагічніших, але політично найважливіших сторінок в історії світового робітничого руху – героїчної та послідовної боротьби групи демократичного централізму («децистів»). У той час як наприкінці 1920-х років більшість партійних опозиціонерів плекали смертельні ілюзії щодо природи радянської держави, саме децисти (Т. Сапронов, В. Смирнов та ін.) першими зробили суворий марксистський висновок: контрреволюція завершена, ВКП(б) і державна машина перетворилися на ворожі пролетаріату знаряддя капіталістичної експлуатації, а отже, необхідна не внутрішньопартійна реформа, а нова революція і створення нової справді робітничої партії. Особлива цінність цього історичного матеріалу полягає у безжальному препаруванні ідеології Лева Троцького та його прихильників. На історичних документах ми показуємо, як відмова Троцького визнати буржуазну природу сталінського режиму призвела його до згубного центризму – безплідних надій на «лівий курс» бюрократії та підміни реального класового аналізу абстрактними міркуваннями про «міжнародну обстановку».